Інтерв'ю по закінченню гри "Буковина"-"Арсенал" ОЛЕГ НАДУДА: "ШКОЛЬНИКОВУ Є ЧОМУ НАВЧИТИ ГРАВЦІВ"
Киянин Олег Надуда запам’ятався вдалою грою у вінницькій «Ниві», а також виступом у московському «Спартаку». У російському клубі партнерами Олега на футбольному полі були такі відомі футболісти, як Дмитро Аленичев, Єгор Титов, Андрій Пятницький, Віктор Онопко, Андрій Тихонов тощо. Після «Спартака» Надуда пограв у ізраїльському клубі «Маккабі» (Герцлія). Зараз він працює головним тренером білоцерківського «Арсеналу». Під час перебування у Чернівцях Олег Надуда поспілкувався з кореспондентом «Вечірки».
«Романцев не відкриває свою душу»
– Олеже, чи були у Вас запрошення з інших клубів, коли Ви переходили з вінницької «Ниви» у московський «Спартак»?
– Нас з Віталиком Косовським запрошував у київське «Динамо» Григорій Суркіс. Я обрав московський «Спартак», бо за стилем гри є спартаківським футболістом. До речі, зараз я прививаю команді «Арсенал» саме спартаківську гру. Хочу, щоби хлопці більше працювали з м’ячем. Поки що виходить не все, бо українські футболісти поступаються в техніці кращим гравцям Європи. На жаль, у нашій державі мало уваги приділяється технічній підготовці футболістів.
– Як вважаєте, Вам вдалося реалізувати себе у московському «Спартаку»?
– Чесно кажучи, завжди хочеться чогось більшого. Думаю, що в «Спартаку» я розкрився не до кінця. Можливо, десь не допрацював, десь не на моєму боці була фортуна. Сподіваюся, що мені пощастить у тренерській кар’єрі.
"Грозний - тренер номер один"
– Які у Вас залишилися спомини від роботи з тодішнім головним тренером «Спартака» Олегом Романцевим?
– Ця людина не відкриває свою душу. Чесно кажучи, з ним працювати важко. Іноді Олег Іванович робив висновки, які не розумів ні я, ні команда. Врешті-решт, вважаю Романцева великим тренером, який робив так, як вважав за потрібне.
– А що можете сказати про добре відомого буковинцям фахівця Юхима Школьникова, який тренував Вас у вінницькій «Ниві»?
– Школьников – фахівець високого рівня. Я з ним попрацював рік. Знаю, що зараз пан Школьников обіймає посаду начальника команди «Десна» (Чернігів). Бажаю Юхиму Григоровичу ще багато років працювати у футболі. Цьому тренеру є чому вчити гравців.
– Кого з тренерів, з якими Вам судилося попрацювати, хотіли б ще відзначити?
– В’ячеслава Грозного. Це тренер «номер один», з яким я працював. Коли перебував у дублі київського «Динамо», то пересікся з Валерієм Лобановським. Хоча, зрештою, я не можу сказати, що співпрацював із великим наставником. Натомість у «Динамо» пощастило попрацювати з покійним Віктором Колотовим. Він дуже порядна людина та кваліфікований фахівець. На жаль, розкритися повністю, як тренеру, Колотову не вдалося.
– Олеже, Ви п’ять років відіграли за ізраїльський колектив «Маккабі» (Герцлія). Що можете сказати про цей період кар’єри гравця?
– За розвитком футболу – Ізраїль середня європейська країна. Зрештою, це не найгірший етап моєї кар’єри.
– Чому Ви відіграли за національну збірну України лише один поєдинок?
– Я футболіст більш атакуючого плану. А у збірну України гравці беруться переважно для руйнування. Тож виконавцеві-творцеві в українську збірну пробитися важко.
– Чи не зарано Ви закінчили кар’єру футболіста? Наприклад, Олександр Горшков, який разом із Вами виступав у київському СКА ще за союзних часів, досі захищає кольори пітерського «Зеніта»…
– Коли відчуваєш, що вже немає до чого прагнути, то краще зупинитися. Тепер я намагаюся проявити себе на тренерському містку.
– Чим Ви займалися до того, як стати головним тренером «Арсеналу»?
– Останнім часом я був гравцем того ж «Арсеналу». Виступав у першості Київської області. Згодом керівництво команди з Білої Церкви запропонувало стати головним тренером.
«Поки що я холостяк»
– У Вас є бажання попрацювати тренером колективу вищої української ліги?
– Спочатку треба досягти успіхів у другій та першій лігах, а потім уже можна спробувати свої сили у вищому дивізіоні з «Арсеналом» чи з іншим клубом. Зрештою, всьому свій час.
– Олеже, розкажіть про свою сім’ю…
– Поки що я холостяк. Незабаром збираюся одружитися. Думаю, що до кінця цього року стану сімейною людиною. А далі моє життя буде пов’язано з сім’єю та футболом.
– І наостанок, Ваше побажання буковинським прихильникам футболу.
– Щоби за підсумками цього сезону «Буковина» вийшла у першу лігу.
Олексій МАМЧУК, "Вечірні Чернівці",
№34, 23 серпня 2007 р.