В останньому матчі "Буковини" найпомітнішим на полі серед усіх гравців команди був Роман Степанков. Він забив два голи у ворота суперника, хоч арбітр матчу зарахував лише один із них, і міг стати справжнім героєм поєдинку. Хоча, він і є таким в очах багатьох вболівальників "жовто-чорних", особливо враховуючи той час, який він віддав виступам за чернівецьку команду. З ним – наше чергове інтерв’ю.

- Романе, ти зараз – найдосвідченіший гравець у "Буковині" за кількістю матчів, проведених як за команду, так і за інші колективи першої ліги. Останній матч команда провела не дуже вдало. Ти забив два м’ячі, проте один із них не зарахували. Яка твоя особиста точка зору на незарахований арбітром гол?

- Чесно кажучи, треба дивитися відео цього моменту, тому що оцінити ситуацію під час гри дуже важко і на це не звертаєш уваги. Там ішла передача, і, можливо, я й знаходився поза грою, але більшість каже, що офсайду не було. І суддя не зарахував гол. Так стається, що останнім часом в нашу сторону судді якось не дуже лояльно відносяться.

- Чи були раніше у твоїй футбольній кар’єрі такі ситуації із незарахованими м’ячами?

- Звичайно, бували, це далеко не перший раз. Думаю, кожен нападник рано чи піздно із цим стикається.

- Тобі довелося пограти в багатьох командах першої ліги, а як тобі зараз грається в "Буковині"?

- Ну що, хороша команда, хороший тренер, класні вболівальники, просто зараз така ситуація в команді... Бажаємо, звісно, кращого, але не знаю... Може, щось і зміниться на краще, та поки що нічого не міняється. Так само і на протязі дев’яти місяців, які я тут. Патова ситуація, а виходу із неї поки не видно.

- Ти в "Буковині" протягом доволі значного часу. Який зараз у тебе настрій, як функціонально ти себе почуваєш?

- Настрій? З однієї сторони важливо, що маємо ігрову практику на хорошому рівні й маємо можливість підтримувати форму, а з іншої – самі розумієте. Хотілося б бути впевненим у завтрашньому дні. Функціонально, напевно, як і вся команда, відчуваємо себе не найкращим чином, оскільки влітку ми не пройшли повноцінних зборів. Тому в кінцівках матчів приходиться нелегко. Психологічно? Мене, звичайно, як і всіх, тривожить те, що протягом багатьох місяців ми не отримуємо зарплати. Мало того, що нам нічого не платять, так і не видно ніякого світла в кінці тунелю. Якщо би нам хоча би щось пообіцяли, запропонували, можливо, настрій би й піднявся. Можливо, навіть, по-іншому відносилися б до своїх обов’язків, скажімо. Але поки що так.

- Тобто, за останній місяць хлопці не отримали ніяких коштів, попри обіцянки?

- Отримали тільки аванс. Мали отримати повністю зарплату до 5 вересня, потім було відтермінування до 10 вересня, але врешті решт поки що нічого більше не було. Та й не чути нічого.

- При твоєму багаторічному досвіді гри у першій лізі чи були в тебе якісь можливості влаштуватися в іншій команді в це міжсезоння? Були якісь запрошення?

- Так, запрошення були й була можливість пограти за інший клуб, але я обрав "Буковину". На це був ряд причин. Зокрема, сімейних, тому що в мене відбулося весілля, я довго готувався до цього. До того ж, у мене дружина у положенні... Я просто не міг залишити її тут одну. А по-друге, я просто ніяк не міг підвести тренера, який оказав мені довіру. Ми з ним давно знайомі й мені комфортно із ним працювати. Також я є вихованцем цього клубу і дуже люблю свою команду. Так, свого часу мені приходилося виступати за інші колективи, оскільки в мене не завжди все виходило добре, так, як має бути і як би хотілося, але на даний момент я хочу допомогти "Буковині" всім, чим можу. Не знаю, допомагаю, чи ні, але хочу, щоби все було якнайкраще.

- Якщо в тебе зараз така сімейна ситуація, яка вимагає від тебе максимальної відповідальності, чи допускаєш ти те, що взимку тобі доведеться підшуковувати інший, більш стабільний у фінансовому відношенні клуб?

- Чесно кажучи, я навіть не хочу про це думати. Так виходить, що по життю я більше оптиміст. Я сподіваюся, що ситуація зміниться на краще тут, у Чернівцях, все налагодиться. Але, якщо взяти в цілому, то все, напевно, можливо. Зараз ситуація в країні дуже складна й не виключено, що будь-який спортивний, і, в першу чергу, футбольний клуб може припинити своє існування через припинення фінансування. В такому випадку дійсно прийдеться щось собі підшуковувати.

- Зараз ви готуєтеся до матчу з "Миколаєвом", тренувальний процес продовжується і команді, як ніколи, потрібні очки. Тим більше, що суперник більш-менш зручний, зважаючи на виступи "Миколаєва" в цьому сезоні та статистику протистояння "Буковини" й "Миколаєва" протягом останніх років. Як настрій у команді, як хлопці налаштовані на цю гру?

- Взагалі, якщо дивитися на речі реально, то ми ще в попередній зустрічі мали брати свої очки, але всі все бачили... Складається таке враження, що "Буковина" є комусь небажаною в першій лізі. Десь третю-четверту гру поспіль судді помиляються не на нашу користь. Нам забивають з офсайдів, нам не зараховують голи, нам ставлять сумнівні пенальті. Що попало, розумієте? Хлопці дуже хотять виграти, тим більше, що граємо вдома. І "Тернопіль", і "Миколаїв" нам по зубах, ми маємо братив матчах із ними очки. В усіх матчах, що залишилися, буде бій з нашої сторони, оскільки це будуть ігри навіть не за три, а за шість очок. Неважливо, де ми будемо грати – чи вдома, чи на виїзді – але будемо битися за кожне очко в турнірній таблиці.

- Кожен футболіст бачить для себе в житті щось своє і знає, чого він хоче досягти. Яка твоя особиста мрія у власнїй футбольній кар’єрі? Чого досягти хочеш ти?

- У мене мрія не така вже й "космічна". Я хочу лише вийти з "Буковиною" до прем’єр-ліги й пограти на вищому рівні.

- Як ти вважаєш, чи може таки з’явитися у "Буковини" такий шанс у майбутньому?

- Все впирається у фінансування. Як воно буде – можливо все, як не буде – то тут немає про що говорити. Там, де є гроші, там точно є результати, і це можна побачити на прикладі українського футболу. Одне із другого випливає.

- Кілька років тому ти отримав дуже важку травму під час домашнього матчу. Скажи, як ти себе почуваєш, чи не тривожить тебе твоя травмована нога?

- Якихось особливих проблем із нею зараз вже немає, проте деколи приходиться відчувати дискомфорт. Просто ми їздимо й тренуємся не завжди на якісних полях і через це бувають неприємні відчуття. Скажімо, нога може отікати. Але, якщо все нормально і поле якісне, як на центральних стадіонах, то все в порядку.

- Маєш якісь побажання чи звернення до вболівальників?

- Хотів би попросити вибачення у наших вболівальників за наші результати і не дуже якісну гру, хоча не все це від нас залежить. Побажати їм терпіння і віри, щоби вони були з нами й нас підтримували.

Автор: Альберт Комарі, спеціально для УА-Футбол